Історія
Cумно... Казанжи: Мене влаштовує зарплата в конверті, – якось сказав один мій колега. І, здається, тепер я розумію, про що він. Хоча тоді у нас була запекла дискусія…

Cумно... Казанжи: Мене влаштовує зарплата в конверті, – якось сказав один мій колега. І, здається, тепер я розумію, про що він. Хоча тоді у нас була запекла дискусія…


----------------------------------
– Мене влаштовує зарплата в конверті, – якось сказав один мій колега.
І коли я почала про податки, про медицину і освіту, про пенсію врешті решт, він подивився на мене, як на божевільну.
І, здається, тепер я розумію, про що він. Хоча тоді у нас була запекла дискусія. І, як останній аргумент, його слова: я дуже хочу жити довго, щоб побачити твоє життя на пенсію. Ти ж розраховуєш, так?
Освіта. Так, я її отримала безкоштовно. Але я вже сповна за неї розрахувалась. Кілька разів, думаю. Моя донька кілька років вчилась в приватній школі. Жодного разу а ні я, а ні мої родичі не отримували медичної допомоги безкоштовно. Ніколи. Мене завжди бісила оця норма про «безкоштовну медицину». Коронавірус, до речі, все прекрасно продемонстрував.
Можливо, моя вибірка не релевантна. Але НІХТО із моїх знайомих в Україні, хто хворів на вірус і хто від нього вмер, не отримували безкоштовного лікування. НІХТО. Платили всі. Часто просто шалені гроші. Це при тому, що на «боротьбу з коронавірусом» в бюджет країни закладалися величезні кошти. Де вони? У чиїх кишенях?
І чомусь мене добила сьогодні дуже банальна новина. Пам‘ятаєте студентку – майбутню юристку, яка всіх поливала брудом через те, що російському Басті заборонили концерти в Києві? Це та, у якої матір суддя Печерського суду.
Так от, раніше її затримували за водіння у нетверезому стані. Але покарання не було ніякого. Суддя того ж таки Печерського суду на прізвище Карабань ту Настю Константінову відмазав від покарання. Донька ж колеги, як можна не допомогти?
Вища рада правосуддя (страшний монстр, до речі) суддю не покарала. Ну що ви, як можна свого карати? Свій же! Вони його відправили у відставку.
І тепер цей суддя Карабань буде отримувати довічне грошове забезпечення – десь 100 тисяч гривень на місяць. З бюджету країни, з наших з вами податків.
І зможе претендувати, якщо захоче, на посади в судових органах.
За цим Карабаньом такий шлейф тягнеться! Ось що пише Mykhailo Zhernakov про трудові «здобутки» судді:
– відмазав близько 50 інших п’яних водіїв;
– надав доступ ГПУ до телефону журналіста Івана Верстюка, який писав про дочку “діамантових прокурорів”;
– повернув Владиславу Каськіву паспорти;
– не дозволив заарештувати рахунки дружини судді Ємельянова в Ліхтенштейні;
– ухвалив ще купу рішень, які не натягнеш на голову».
Я все розумію: судді – то серйозно, відповідальність, справедливість, торжество закону, непідкупність… Але не тут, не зараз, не у нас.
І я справді жалію, що не вистачило духу 30 років тому розвернутися і поїхати туди, де Карабані якщо і є, то в дуже мізерній кількості.
Я страшенно втомилась від усього цього. Страшенно.

Zoya Kazanzhy

↓Поділитися з друзями в Facebook↓

↓Тисни «Подобається» і отримуй тільки кращі пости в Facebook↓
Інші матеріали рубрики: