Журналіст: Коли Люди, Народжені Після 1991 Року, Питають Мене, Чим Насправді Був «Совок», Я Відповідаю, Що Це…

Коли люди, народжені після 1991 року, питають мене, чим насправді був «совок», я відповідаю, що це була гігантська окультна секта некромантського штибу, яка базувалась на трьох головних стовпах: смерті, насиллі та страху. І жодна гуманістична категорія не могла й близько конкурувати з цими стовпами.
Усі справжні герої були мертвими, вони мали або принести себе у жертву, або дозволити секті зробити це. Живі розглядалися совком лише як майбутні мерці і мали значення хіба що в суто прикладному аспекті питомої ваги. Живі були неважливі.
Секта провокувала в людях страх, акумулювала та живилася ним. Страх мав бути тотальним та повсюдним, ти мусив боятися радіти, усміхатися, проявляти любов. Радянська людина повинна була виглядати як жертва вічного закрепу, бути максимально пласкою та монохромною.
Діти, як носії невмотивованого екзистенційного щастя, були найнебезпечнішим кластером для секти, тому щастя вичавлювалося з нас професійними страждальцями та страждалицями радянської педагогіки з допомогою сатанинських ритуалів на кшталт того, який ви бачите на фото.
Свято зажди йшло в комплекті з тугою — ідеальна сукупність для девальвації щастя.
Зрештою, секта сконала, проте тяглість її традицій ми спостерігаємо й досі. Можливо, саме тому ми так послідовно та поголівно нещасливі.
Sergii Ivanov